Юрій Верес: Який настрій у тебе, таку музику й вмикаєш

Юрій ВересЯк ми уже писали, недавно київський гурт “Кам’яний гість” видав альбом “70/80”, переспівавши українською класичні рок-хіти. Користуючись нагодою, бесідуємо з очільником гурту Юрієм Вересом про музику і не тільки.

Розкажіть, будь ласка, про походження назви гурту.

Вибір назви будь-якого гурту чимось схожий на вибір імені для людини. Це відповідальна справа. Ми довго не могли вирішити, яке саме ім’я дати нашому немовляті. Було багато варіантів, але в кожному щось не влаштовувало. На одній з посиденьок, було це ще у 1998 році, ми спробували знайти назву випадково називаючи будь-які слова та словосполучення - все, що спадало на думку. Саме тоді хтось вигукнув - "Кам’яний гість". Я відчув, що за енергетикою та звучанням - це саме те, що потрібно. Тому назва нашого гурту ніяк не пов’язана з творчістю Пушкіна та його "Маленькими трагедіями" чи творчістю Лесі Українки та її "Камінним господарем". Хоча ці твори є дуже сильними.

Яку музику слухають учасники гурту, крім тієї класики, на яку пишете кавери?

Смаки досить різноманітні. 

Нещодавно відкрив для себе британський проект під назвою Charlie Winston. Слухаю їх з великим задоволенням. Декому з музикантів подобається Muse, декому - Red Hot Chili Peppers, дехто слухає Blackmore’s Night. Також подобаються «Брати Гадюкіни». Цікавої музики дуже багато. Який настрій у тебе, таку музику й вмикаєш.

А як узагалі виникла ідея писати і записувати українські версії відомих пісень? Яка пісня була першою?

Мені завжди було цікаво про що саме співають улюблені гурти. Коли слухаєш англомовну музику, ковтаєш її цілком. Якщо й розумієш, то лише частково, у всякому разі я сприймаю саме так. Коли слухаєш пісню рідною мовою — підсвідомо намагаєшся зрозуміти її. Стало цікаво — як буде сприйматися відома англомовна пісня, якщо заспівати її українською, з максимально наближеним перекладом та в абсолютно новому аранжуванні.

Першою пташкою була пісня "People are Strange" Джима Моррісона та американського гурту "The Doors". Джим Моррісон мій улюблений рок-поет. Здається, переклав цю пісню у 2011 році. В українському варіанті вона має назву "Люди дивні".

Потім була пісня "While My Guitar Gently Weeps" (“Під плач гітари моєї”)  Джорджа Гаррісона та "The Beatles". Перекладав її дуже натхненно.

І пішло-поїхало. Переклад пісень - процес захоплюючий, але не швидкий. Іноді витрачаєш 2-4 тижні на одну пісню. Адже потрібно дотримуватися відповідності ритміки та змісту. Мови дуже різні і поєднати буває досить складно. Та й далеко не всі пісні можуть гарно прозвучати в перекладі. Тому це досить важка праця, хоча й цікава.

За яким принципом вибирали гурти/пісні для адаптації?

Критерії прості. По-перше – пісня повинна подобатися в музичному плані, по-друге – повинна бути цікавою за змістом. Не кожна англомовна пісня може прозвучати українською. І справа не стільки в тексті, скільки у світосприйнятті. У нас різний менталітет, різний погляд на речі, іноді зовсім протилежний. Британець зрозуміє далеко не кожну українську пісню, якщо заспівати її англійською. І навпаки.

Раніше ви випустили альбом “60/70”, зараз “70/80”. Далі буде? 80/90?

Період 60-х та 70-х найцікавіший для мене у поетичному плані. В ті часи рок-музика тільки зароджувалася. Але у «Кам’яного гостя» багато своїх пісень. Вони для нас не менш важливі. Та й відповідальність різна. Одна справа – створюєш аранжування власної пісні, коли нікому нічого не винен, а зовсім інша – відомий хіт, де є ймовірність перемудрити. Але справа не у відповідальності. До своїх пісень зовсім інший підхід, бо ти намагаєшся створити щось абсолютно нове, чого не було раніше. Тому найближчим часом «80/90» не плануємо. До речі, наші власні пісні ви можете послухати в альбомі «Там, за горами», що вийшов в кінці 2013 року.

Чи плануються презентації вашого альбому поза Києвом? 

Зараз ми намагаємося розширити географію своїх виступів, але не все залежить від нас. На жаль, важко організовувати концерти віддалено. Навіть у Києві, де ми мешкаємо, все не настільки просто. У кожному місті є організатори та клуби. Розглядаємо пропозиції та ведемо перемовини. З графіком концертів можна ознайомитися на нашому офіційному сайті kg.org.ua

На недавній альбом ви збирали гроші на платформі “Спільнокошт”. Які враження від співпраці у вас залишились?

Спільнокошт – не чарівна паличка, але штука дуже наближена до неї за можливостями))). Єдина відмінність – бажання треба підкріплювати діями. Команда BIGGGGIDEA – молода та амбітна. Вона складається з успішних людей, що постійно розвиваються. Якщо ви плануєте досягти успіху у «Спільнокошті», рекомендую прислухатися до їхніх порад. Враження від роботи зі Спільнокоштом дуже приємні.

Внески якого розміру переважали?

Ми не аналізували статистику внесків. Вважаю, що розмір не настільки важливий . Головне, що ти відчуваєш підтримку. 

Чи готові українці платити за музику?

Альбом «70/80» українці підтримали. Можливо, це і є відповідь на ваше запитання.

Що хочете сказати слухачам?

Давайте намагатися розуміти та підтримувати один одного. І все буде добре.

Миру та натхнення!

Розмовляла Ліна Сват / Джерело: http://biznesoblast.com/voice/47710/