про нас

24 лютого 2022 року російські війська розпочали широкомасштабне вторгнення на територію України, знищуючи цілі міста та масово вбиваючи наших людей.

Майже від самого початку повномасштабної війни лідер гурту "Кам'яний гість" Юрій Верес почав документувати та поширювати інформацію про цю велику трагедію. Він фотографує руйнування та збирає свідчення людей, які пережили страшні події. Співпрацюючи з Організацією Об’єднаних Націй та Польським центром підтримки культури України, він фіксує пошкодження та руйнування культурної спадщини України.

Роботи Юрія Вереса вже були продемонстровані на фотовиставках у Франції, Італії, Бельгії, Німеччині, Іспанії, Литві, Південній Кореї та в багатьох містах України. Деякі з цих заходів пройшли спільно з благодійними концертами рок-гурту «Кам’яний гість», організатором яких була волонтерка Оксана Жгенті та її БФ "RADA".

"Кам'яний гість" дає концерти для підтримки бойового духу українських воїнів.

Гурт "Кам'яний гість" взяв участь фестивалі "Погоринські міста", а також зіграв благодійний концерт на підтримку дитини з діагнозом ДЦП.

Музиканти взяли участь в прямих ефірах радіостанцій "Громадське радіо" та "Промінь", а також протягом року створювали композиції для майбутнього альбому.

З 18 по 20 лютого 2014 року під час Революції гідності від рук силовиків загинуло 78 осіб. Ще понад 20 протестувальників пізніше померло від поранень. Вічна пам'ять загиблим...

20 лютого 2014 року російська федерація розпочала збройну агресію проти України, коли її війська без знаків розрізнення вторглись на територію Кримського півострова. Пізніше, у квітні 2014 року розпочалася війна на сході України, яку розпочали російські загони, що вторглися на території Донецької та Луганської областей.

У 2013 року з’явився альбом «Там, за горами». Юрій Верес: «В основу пісні «Там, за горами», яка дала назву платівці, закладена реальна історія: дідусь загинув, коли моїй мамі було усього три роки. Бабуся була вимушена сама виховувати чотирьох дітей…».

Презентація альбому «Там, за горами» відбулася наприкінці 2013 року під час Революції гідності. Тоді ж «Кам’яний гість» зіграв концерт зі сцени Євромайдану.

У 2012 році до складу групи приєднався флейтист Амадей Ротбарт, з яким «Кам’яний гість» записав альбом «60/70», що містить українські переспіви легенадарних рок-гуртів 60-х та 70-х років, а саме: The Beatles, Rainbow, Uriah Heep, Slade, The Rolling Stones, The Doors, Jethro Tull, а також Дженіс Джоплін та Боба Ділана.

Юрій Верес про ідею альбому: «Мені завжди було цікаво про що співають західні гурти. Коли слухаєш англомовну музику, ковтаєш її цілком. Якщо й розпізнаєш зміст, то лише приблизно. У всякому разі, я сприймаю саме так. Стало цікаво — як буде сприйматися відома англомовна пісня, якщо заспівати її українською, з максимально наближеним перекладом та в абсолютно новому аранжуванні. Першою ластівкою була пісня "People are Strange" Джима Моррісона, а наступною була композиція "While My Guitar Gently Weeps" Джорджа Гаррісона. І пішло-поїхало…».

У 2011 році до творчості ансамблю долучився мультиінструменталіст Микита Єфанов, що грав на австралійському діджеріду, японській флейті, дримбі та етнічній перкусії.

Того ж року було створено демо-альбом «По горизонту до небес», запис якого став можливим завдяки музиканту та звукорежисеру Тарасу Болгаку.

У 2009 році гурт «Кам’яний гість» повертається до творчої роботи не тільки з новими ідеями, а й з новою ритм-секцією - до гурту приєднуються барабанщик Сергій Спатарь та басист Дмитро Бакрив. З цього моменту в історії гурту почався якісно новий період. Музиканти починють працювати над новим матеріалом, до якого входять виключно україномовні пісні. Змінюється стилістика та загальне звучання гурту. Відновлюється концертна діяльність.

У 2010 році графічний дизайнер Євген Медведєв створює офіційний логотип гурту, зобразивши на ньому статую Моаї, що курить люльку.

У 2003 році гурт «Кам’яний гість» видав свій перший альбом «Танец со временем», який був записаний у рекордно стислі терміни – протягом декількох ночей. Результат вийшов розбишацьким та місцями наївним, зате щирим. Запис альбому став можливим завдяки підтримці Олександра Хоменка, що є давнім другом К.Г.

У липні того ж року до гурту приєднався чудовий музикант, саксофоніст Євген Прядко, який грав у колективі до 2005 року. Також протягом нетривалого періоду на барабанній установці музиціював Юрій Колесник.

Протягом цього періоду гурт "Кам'яний гість" активно концертував, взяв участь в багатьох українських фестивалях, а також займався студійною роботою.

2002 рік виявися багатим на зміни. Склад ансамблю поповнився талановитим флейтистом Антоном Сурміним, з приходом якого "Кам'яний гість" став звучати зовсім по-новому.

Гурт залишив барабанщик та один з засновників К.Г. Генадій Барабаш, його місце зайняв Іван Козаченко.

Того ж року до команди приєдналася Марія Ніколаєва, яка почала висвітлювати діяльність К.Г. у ЗМІ та довгий час була фотографом гурту. Завдяки її зусиллям музиканти почали частіше з’являтися на радіо та телебаченні.

У 2001 році команда почала активно гастролювати, виступаючи на різноманітних фестивалях та музичних майданчиках у багатьох куточках України. Деякий час з К.Г. концертував бас-гітарист Олександр Новіченко, але незабаром його змінив Антон Тараненко, який грав у гурті до 2005 року включно.

Гастрольні мандрівки принесли «Кам’яному гостю» великий досвід, багато нових друзів та шанувальників. Не обійшлося й без кумедних випадків.

Музиканти згадують: «Виступаючи на одному з фестивалів, зі сцени ми побачили, як тодішній директор нашого гурту Олександр Каут намагається зупинити якогось чоловіка, що проштовхується до звукорежисера з вигуками «Терміново вимкніть звук!». Виявилось, що то був один з керівників фестивалю, якому не сподобалася наша пісня про пиво. Натиск вдалося стримати і ми почали грати наступну пісню, слова якої Юра забув. Згадав лише перший куплет і проспівав його чотири рази підряд. На що вже заспокоєний керівник фестивалю сказав – «Оце пісня, оце я розумію, глибока філософія…».

У 2000 році «Кам’яний гість» став ініціатором та організатором фестивалю «Рок-легенди», в рамках якого відбулися концерти пам'яті відомих рок-музикантів: Джиммі Хендрікса, Джима Моррісона, Фреді Мерк'юрі та ін.

У 1999 році до ансамблю приєдналися гітарист Віктор Чернецький та бас-гітарист Петро Юрженко. Згодом на сцені одного зі столичних фестивалів відбувся перший виступ «Кам’яного гостя». В ті часи у гурті також грали барабанщик Микола Сергеєв та клавішник Ярослав Здольник.

Колектив розпочав концертну діяльність, виступаючи та невеликих сценах та квартиниках.

Гурт «Кам'яний гість» заснований 7 квітня 1998 року у Києві Юрієм Вересом (вокал, акустична гітара, бас-гітара) та Генадієм Барабашем (барабани). Ранній склад групи зібрався з кола друзів. Починаючи з першої репетиції, хлопці відразу взялися за створення власних пісень. Незабаром з’явилися й перші демо-записи. Музичний фундамент почали закладати Роман Сіренко (гітара), Богдан Шевчик (гітара) та Павло Кучеров (скрипка), але, згодом, з різних причин, залишили команду.

Щодо назви гурту, то вона з'явилася не одразу.

Юрій Верес: «За відчуттями процес пошуку назви схожий на вибір імені для новонародженої дитини. У нашому випадку це результат спільної творчості. На одній з вечірніх посиденьок ми спонтанно називали різні слова та словосполучення, все що спадало на думку. Звучали і кумедні, і пафосні, і серйозні. Хтось запропонував – Кам’яний гість. Я відчув: це саме те, що потрібно. У цьому словосполученні є якась особлива енергетика. Мені сподобалася теплота звучання, загадковість, ніби натяк на каміння як асоціацію зі словом rock – «скеля» у перекладі з англійської (зокрема, назва відомого британського гурту «Rolling Stones» означає «каміння, що котиться»). Тому назва нашого гурту ніяк не пов’язана з творчістю Олександра Пушкіна та його «Маленькими трагедіями», а також з творчістю Лесі Українки та її поетичною драмою «Камінний господар».